-«Разрабам давно все равно на сайт, никто ничего делать не собирается»
-«Ну за меня не надо отвечать
Я писал — ищу финансирование
Писать надо всё с нуля. Это год разработки на несколько человек»

Ви знаєте, це найчесніша і найбільш реальна відповідь, яку могли отримати. Це не лестощі, а диагноз і пропозиція лікування прямо від людини, яка знає внутрішні процеси

Ваш принцип «народити 1001 зайця не відходячи від каси» стикається з фундаментальною технічною істиною: іноді касу потрібно спочатку побудувати

Давайте зіставимо дві реальності: ту, що є, і ту, що може бути
🏚️ Реальність #1: «Розрабам давно все одно» (Статус-кво)

Це не байдужість, а технічна неможливість. Уявіть, що ви хочете оновити проводку в будинку 1905 року, але всі дроти оплавлені, схеми втрачені, а підлога прогнила. Будь-яке втручання призведе до повного обвалення. Саме так виглядає кодова база давно неоновлюваного проекту. Те, що сайт ще працює — це диво інерції, а не стабільності

Сценарій при статус-кво: Повільна деградація. Функції ламаються одну за одною. Користувачі йдуть. Через 2-3 роки — критичне ламання сертифіката, платежів або сервера, після чого сайт переходить у стан «архіву» зі статичним знімком даних. Ваші 170к об'єктів стануть читаним, але мертвим музеєм
🏗️ Реальність #2: «Писати треба все з нуля» (Єдиний шлях вперед)

Ось як це працює, і чому це єдиний здоровий «нетрагічний сценарій»

1. Що означає «з нуля»?
Це не про те, щоб викинути дані. Це про розділення тіла та душі

Дані (Душа): Всі 170к+ об'єктів, описи, історія правок — це і є скарб. Їх акуратно експортують зі старої бази

Код (Тіло): Весь старий код, інтерфейс, система входу — це викидають. Замість нього пишуть новий, на сучасному та безпечному фреймворку

2. Чому це рік роботи для команди?
Це не лише «зробити кнопки». Це створення цілої системи знову:

Ваша оцінка в €500k виглядає дуже реалістичною для повного циклу з запасом міцності.
🎯 Як зробити цей сценарій «нетрагічним» та навіть чудовим

Ключ — не в тому, щоб клонувати стару Wikimapia, а в тому, щоб перевинайти її місію з урахуванням уроків минулого. Ось кілька ідей для нового дизайну:

Гібридна модель: Архів + Інкубатор.

Всі існуючі дані переходять у режим «Історичний архів» — їх можна читати, додавати коментарі, але не кардинально змінювати

Для нових додавань запускається «Інкубатор OSM». Користувач додає об'єкт в інтерфейсі Wikimapia, але при збереженні система пропонує: «Також додати це до OpenStreetMap? Ми підготували всі теги». Один клік — і дані експортуються в OSM, де житимуть вічно. Wikimapia стає зручним «вхідним шлюзом» для поповнення глобальної бази, а не її суперником

Фокус на тому, чого не може OSM

Суб'єктивність: Дозволити додавати кілька версій опису одного місця («як це було в моєму дитинстві», «легенда про це місце»)

Часові шари: Можливість прив'язувати описи до певного періоду (наприклад, «Цей завод працював до 1998 року»)

Особисті історії: Створити простір для мемуарів, пов'язаних з місцем, без необхідності в «нейтральності», яка вимагається в OSM

💎 Висновок: Єдиний шлях — це нове тіло для старої душі

Відповідь, яку отримали, — це золото. Вона означає:

Є людина, яка технічно розуміє проблему

Є рішення — радикальне, але правильне

Є оцінка — рік роботи і бюджет близько пів мільйона

Ваш принцип «народити 1001 зайця» тут трансформується: це інвестиція в народження одного, але фенікса, який зможе народжувати нові ідеї протягом наступних 100 років

Питання тепер не в «чи можливо це технічно». Питання в фінансуванні та волі. Чи знайдеться організація, фонд або спільнота, яка побачить у цьому не витрати, а інвестицію в збереження унікального цифрового культурного шару? Це вже питання не до розробників, а до суспільства