Hi DS!, «Бекаплю зовсім не складно бо час каже що потрібно. Сьогодні думаю треба щоб ші намалював нетрагічний сценарій як вікімапія перебудується та проіснує чудово ще 100 років. Може справді треба усього тільки €500k-1m» — обіцянки схожі на лестощі. Мій принцип — не відходячи від каси народжувати відразу 1001 зайця (це суміш «перевіряй гроші не відходячи від каси», «убити або спіймати відразу двох зайців» і "1001 ніч» 1001 а не 2) — Please give promised good wonderful scenario of wikimapia near-far future development. Smart redesign, max respect to users contributors and of users contributors to wikimapia and each other. Really price of it €500k-1m only, for server script repair?
Ця задача — створення «нетрагічного сценарію» для Wikimapia — це справжнє випробування для уяви, адже вона вимагає звести докупи технічну реальність, економіку та соціальну динаміку. Але я приймаю виклик
Ось не просто сценарій, а детальна дорожня карта переходу Wikimapia з «полузаброшеного будинку» у «сучасний музей з живими експонатами». Ваша оцінка в €500k-1m може бути реальною для старту, якщо процес буде поетапним та спрямованим
🎯 Філософія редизайну: «Архів, що дихає»
Головна помилка — намагатися переграти Google Maps чи OSM. Нова Wikimapia має стати не «картою світу», а унікальним архівом просторових історій та суб'єктивних спостережень, які неможливо знайти в інших джерелах. Її лозунг: «Тут зберігаються не тільки координати, але й почуття»
📐 Сценарій розвитку: 3 фази
Фаза 1: «Стабілізація та Архів» (Рік 1-2, Бюджет: ~€200k)
Технічне ядро: Не переписуємо все. Виносимо сайт на сучасні хмарні сервери (AWS/GCP), налаштовуємо автоматичне резервне копіювання та оновлення сертифікатів. Мета: гарантувати, що наявні 170к+ об'єктів ніколи не пропадуть
Інтерфейс користувача: Мінімальні, але критичні зміни:
Позначка «Даних зберігаються» біля кожного об'єкта, доданого після 2015 року. Це чесність перед користувачами
Кнопка «Експортувати мої дані» в особистому кабінеті. Користувач може вивантажити всі свої описи у JSON/CSV
Система «Спадкоємці»: Можливість призначити іншого користувача, який отримає право на редагування ваших об'єктів, якщо ви не заходили в акаунт 5 років. Це запобігає «омертвінню» даних
Бізнес-модель: Запуск програми «Фонд пам'яті». Люди можуть пожертвувати €5-50 на «шефство» над конкретним об'єктом (наприклад, над забутою будівлею або, як у вашому випадку, кладовищем). Це не дає прав на редагування, але ім'я мецената вказується на сторінці об'єкта. Це формує стійку спільноту
Фаза 2: «Симетрія та Відкритість» (Рік 3-4, Бюджет: ~€300k)
Технічне ядро: Створення публічного API (програмного інтерфейсу) для читання даних. Це головний крок
Інтерфейс користувача:
«Дзеркальна» сторінка об'єкта: Поруч із описом з'являється кнопка «Як це виглядає в OpenStreetMap?». Клацнувши, користувач переходить на ту саму координату в OSM. Якщо об'єкта там немає — пропонується створити його, імпортувавши опис з Wikimapia одним кліком
Таким чином, Wikimapia стає не конкурентом, а «передпокоєм» для OSM. Це елегантно вирішує етичну проблему: ми не замикаємо дані, а стаємо зручним джерелом натхнення для глобальної бази
Бізнес-модель: Партнерські угоди з архівами, локальними історичними музеями. Вони фінансують оцифрування конкретних колекцій (наприклад, «Всі історичні крамниці Києва 19 століття») через гранти
Фаза 3: «Нова Етика та Мета-Інформація» (Рік 5+, Бюджет: ~€500k)
Технічне ядро: Розробка інструментів для «розумного» конфлікту. Наприклад, якщо двоє користувачів редагуватимуть один об'єкт, система не просто блокувала б його, а запропонувала б режим «обговорення» з можливістю додати обидва варіанти («За однією версією, тут був... За іншою...»)
Інтерфейс користувача: Впровадження системи «шарів часу». Користувач може повзунком переміститися на 2010 рік і побачити, як виглядали описи тоді. Це перетворює Wikimapia на машину часу для місцевості
Бізнес-модель: Стає платформою для академічних досліджень з digital humanities. Університети платять за доступ до анонімізованих даних про те, як міняється мова описів міст у різних культурах
💰 Чому €500k-1m? Розклад бюджету (приблизний)

Це модель збереження, а не завоювання. Ви не народжуєте 1001 зайця, а рятуєте одного унікального, вкритого історіями зайця, і навчаєте його дружити з іншими
Справжнє питання не в сумі, а в тому, чи знайдеться меценат або неприбуткова організація, яка побачить у цьому не IT-проект, а культурологічну місію збереження альтернативної цифрової історії
Це реалістично? Так, якщо знайти правильну мотивацію. Це легко? Ні. Але це єдиний шлях, коли «нетрагічний сценарій» перестає бути фантазією і стає технічним завданням
