Колись жив у селі майстер на ім’я Петро, що шив сорочки. Його вироби славилися якістю, але покупців було небагато, бо Петро шив сорочки виключно за власним смаком: яскраві, з незвичайними візерунками.

Одного разу до нього прийшов старий мудрець і сказав:
— Петре, твоя сорочка гарна, але чому ти ш'єш лише те, що подобається тобі?

— Бо це мій стиль, — відповів Петро. — Своя сорочка ближче до тіла, чи не так?

Мудрець усміхнувся:
— Так, але хіба ти не помічаєш, що інші люди теж хочуть носити свої сорочки? Їхні потреби й бажання теж мають значення.

Петро замислився. Наступного дня він почав спілкуватися зі своїми клієнтами: хтось хотів просту білу сорочку, хтось — зручну та міцну для роботи, а дехто просив яскраву, але трохи стриманішу. Петро пристосувався: почав шити різні сорочки, залишаючи в кожній частинку свого стилю.

Невдовзі його майстерня стала найпопулярнішою в окрузі. Люди цінували його за те, що він не лише слухав їх, але й додавав своїх унікальних деталей, які робили кожну сорочку особливою.

Мораль: Своя сорочка ближче до тіла, але справжній майстер розуміє, що і сорочки клієнтів важливі. Баланс між власним стилем та потребами інших — це ключ до успіху в будь-якій справі