Учора написаний вірш Сергія Шелкового
Звідки сон той, що нас ще тримає
На поверхні хиткого буття?
Знов мій друг, ще один, відлітає
В далечінь без надій вороття.
О, якби із найтоншого шару,
З нерозгаданих координат
Неземної матерії хмара
Наладнала нам в засвіти чат!
Аби знов до душі повернути
Від батьків хоч би крапку-тіре,
Вздовж вай-фаю, немов би спокуту,
Відчуття, що ніхто не помре...
Аби хоч в двох словах нагадати,
Що не зрадять померлих живі...
Повертайся ж частіше, мій брате, —
Може, вдасться нам вдвох відкопати
По фрагментах Спасителя Мати
З-під руїн вівтаря на крові...
2.11.24