Історичне мощення на вулицях Пушкінській (, Успенській (, Тираспольській ( та Колонтаївській в Одесі є легендарною складовою ідентичності міста. Хоча, технічно, це гранітна бруківка та плити з італійської вулканічної лави (базальту/порфіру), а зовсім не якась стародавня «полігональна мегалітична кладка». [1] ()
З історичної точки зору, планування цих вулиць є одним із найкращих зразків містобудівної інженерії кінця XIX — початку XX століття у Східній Європі. [1] ()
1. Матеріал: італійська вулканічна «лава» та український граніт
У перші десятиліття свого існування Одеса потерпала від легендарного, нездоланного багна. Місцевий камінь (осадова порода — черепашник) був занадто м’яким і швидко перетворювався на пил або рідкий бруд. [1] (https://www.facebook.com/patioodua/posts/%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%83-%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%81%D1%8B-%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D0%B5-%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%8F-%D0%BC%D0% B5%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%BE-%D0%BE%D1%82%D1%81%D1%83%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B5-%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BC%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BF%D0%BE%D1%81/1329934330488728/), [2] ()
Щоб вирішити це завдання, у місті використовували два основні високоякісні матеріали:
• Неаполітанський вулканічний камінь (базальт/порфір): у середині XIX століття судна, що поверталися до Одеси із Середземномор’я, завантажували в трюми темні щільні брили вулканічної лави — з підніжжя Везувію поблизу Неаполя — як баласт. Ці важкі пласкі плити (які часто називали «лавовими плитами») використовували насамперед для мощення тротуарів, водостоків і внутрішніх дворів. [1] (, [2] (), [3] (https://www.facebook.com/patioodua/posts/%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%83-%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%81%D1%8B-%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D0%B5-%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%8F-%D0%BC%D0% B5%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%BE-%D0%BE%D1%82%D1%81%D1%83%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B5-%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BC%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BF%D0%BE%D1%81/1329934330488728/), [4] ()
• Український граніт: У масштабних проєктах із мощення доріг наприкінці XIX — на початку XX століття почали використовувати надміцний вітчизняний граніт, оброблений у формі точних кубиків («гранітні кубики»). [1] (, [2] ()
2. Історія дорожнього покриття на згаданих вами вулицях
Вулиці, які ви назвали, є яскравим прикладом «золотої доби» в історії одеського дорожнього мощення:
• Вулиця Пушкінська (: Це справжня перлина серед історичних доріг Одеси. Хоча перше мощення з’явилося тут ще в 1860-х роках, свій нинішній відомий вигляд вулиця набула у 1909 році. В основу дороги було покладено міцний бетонний шар, поверх якого на піщану подушку майстри-каменярі ретельно, вручну вклали точно обтесані кубики українського граніту. Завдяки такій філігранній підгонці поверхня набула візуальної текстури, яку іноді помилково приймають за полігональну кладку. Дорогу спроєктували настільки майстерно, що вона прослужила понад 110 років, не потребуючи капітального ремонту. (Примітка: неподалік від Одеської філармонії на цій же вулиці збереглася рідкісна експериментальна ділянка, вимощена жовтою клінкерною цеглою — вона з’явилася приблизно в той самий період). [1] (), [2] (), [3] ()
• Вулиці Успенська, Тираспольська та Колонтаївська: ці важливі транспортні артерії, що з’єднують центр міста з історичним районом Молдаванка, були вимощені наприкінці XIX — на початку XX століття масивними гранітними блоками. Вони мали витримувати інтенсивний рух вантажних возів, що прямували до порту й залізничних колій та назад. [1] (
3. «Полігональна» ілюзія та сучасне збереження
Хоча підгонка каменів виглядає дуже щільною та майстерною — нагадуючи історичну полігональну або взаємозачепну кладку, — насправді це стандартна високоякісна прямокутна бруківка. Вона викладена витонченими дугоподібними рядами (такий візерунок часто називають «слонячою шкірою» або «ялинкою»), що дозволяє відводити воду до країв і витримувати значні навантаження. [1] (), [2] ()
Сучасна доля цих вулиць:
На жаль, історичне кам’яне мощення на вулицях Успенській (, Тираспольській та Колонтаївській було значною мірою вкрите шарами асфальту за радянських часів або ж суттєво пошкоджене чи демонтоване під час стрімкої модернізації міських доріг наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Сьогодні місцеві активісти та історики часто закликають міську владу зберегти вцілілі ділянки — як-от гарне кам’яне покриття на вулиці Пушкінській (, — розглядаючи їх як пам’ятки просто неба, що є частиною об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Одесі. [1] (), [2] ()
Чи розглядаєте ви це питання з геологічної точки зору (походження каменю), з погляду інженерії міського середовища (технологія влаштування основи), чи, можливо, намагаєтеся знайти конкретний збережений двір, де досі є оригінальні пласкі плити з італійського вулканічного каменю?