Изменять своим принципам я не привык
К осознанию Родины шёл не спеша
И хоть русским пока остается язык
Але вже українською стала душа!
Ми завзято, всі разом, бороним свій край
Окупантська зараза, навік пам’ятай
Що козацькая вдача – це не просто слова!
Хоч побита, хоч плаче, Вкраїна жива!
Об ужасной войне помнит каждый из нас
Будет в сердце всегда славный подвиг дедов
Только мы на костях не пускаемся в пляс
Это повод для скорби, а не для понтов
По коліна в багнюці на варті стою
Окупантській падлюці від серця всмалю
За зруйновані долі, за вкрадений Крим
За полеглих героїв, за Батьківський Дім
Обескровили душу и тело Страны
Сколько наших ребят не вернулось домой
Ох, хлебнули ж мы горя от «руsskой весны»
Слава павшим героям и вечный покой
Ми й онукам накажем про це не забуть
Якщо самі поляжем, наступні прийдуть
Станем сміло до бою за землю свою!
Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю!
Лицемеры поют о широкой душе
Подлецы с палачами проводят парад
Украинцы Рossию узнали уже
Здесь воронки от градов, как раны, кровят
Зарікаюсь назавжди, навіки віків
Не прощати неправди, хай лютих вовків
Забирає нечиста, хай в пеклі горять
Кизяки-терористи і вся ваша рать!
Украина, родная моя сторона
В оккупации этой есть и наши следы
Люди все еще прутся от попсо-говна
А где руsskие песни – там ждите беды
В нас ще й досі в фаворі російські зірки
Ми на мінному полі, агов, козаки
Всю рашистську мразоту женіть в три чорти!
Тільки повним бойкотом країну спасти
А когда наступает похмелия час
Поднимаются к небу невинно глаза
«Мы не знали!» «Нам врали!» «Нам стыдно за нас!»
«Забирайте!» «Простите!» Скупая слеза…
Тільки нам на цей скрегіт буде щиро плювать
Заберем, що належить – й не прощать! Не прощать!
Закарбуєм назавжди святий цей завіт
З нами світло і правда – з вами кривда і гніт!